Матеріал підготовлено до Всесвітнього дня хворого на бронхіальну астму

Інформує практичний психолог Центру, Анастасія Куріцина

За даними ВООЗ, станом на 2019 рік від астми страждає близько 235 мільйонів людей, особливо це захворювання поширене серед дітей.

Бронхіальна астма вважається класичним прикладом психосоматичного захворювання. Основним клінічним проявом бронхіальної астми є типовий для даного захворювання напад задухи [2].

При астмі, як і при інших розладах вегетативних функцій, емоційний вплив обумовлено нормальними фізіологічними реакціями на емоційні подразники. Симптоматика в такому випадку трохи гіпертрофована, а в ситуації хронічного захворювання організм реагує на емоції, що лежать в основі конфлікту. Реакція стає гіпертрофованою та хронічною внаслідок того, що емоційний стимул є несвідомим [1].

Розглянемо теорії виникнення психосоматичних захворювань [2;3]:

Теорію «десоматизації й ресоматизації», запропонована М. Шуром. Дана теорія пояснює виникнення психосоматичних симптомів внаслідок порушення підсвідомого реагування на конфлікти через «ресоматизацію» – повернення, «фізіологічну регресію» до наявних в дитячому віці примітивних соматовегетативних реакцій, котрі при тривалому несприятливому впливі призводять до маніфестацій захворювання.
Розробники «нейрогуморальної теорії» Г. Сельє та У. Кеннон вказували на те, що основними «учасниками» реакції адаптації до будь-якої конфліктної ситуації є вегетативна нервова система, ендокринний апарат і гуморальні фактори. У світлі нейрогуморальних теорій психосоматичні хвороби розуміють як відповідь на шкідливі фізичні і психічні впливи. Спираючись на фізіологічні механізми, дослідники пояснюють виникнення, так званих, хвороб адаптацій.
За теорією «вихідного (базисного) порушення» М. Балінта, людям, що схильні до психосоматичних захворювань, важче проявляти негативні емоції, конфліктувати. Для «вихідного (базисного) порушення» характерна нестача зовнішнього (поведінкового) реагування внутрішніх конфліктів. Тому такі люди вимушені вирішувати свої інтрапсихічні конфлікти на рівні тіла. Їх інтрапсихічна напруга значною мірою пов’язана (виражена) з соматичними реакціями, а здатність до психічних, символічних і вербальних виразів проявів .
Згідно з гіпотезою про кортико-вісцеральне походження психосоматичних порушень, створеної К.М. Биковим та І.Т.Курциним, виникнення психосоматичних хвороб пов’язано з конфліктною ситуацією між збудженням і гальмуванням в корі та підкірці головного мозку. Було виявлено, що в більшості випадків психосоматично хворими є особи зі слабким та неврівноваженим сильним типом нервової системи. Ці типи найбільш чутливі та вразливі до зовнішніх і внутрішніх конфліктів.

Психологічні чинники виникнення БА [4]:
Схильність до пригнічення агресії та інших переживань (приступ астми часто еквівалентний плачу що пригнічується та протест внаслідок втрати захищеності);
Низька стресостійкість;
Інфантильність;
Низький рівень усвідомлення своїх почуттів, бажань, емоцій, потягів із-за невміння виражати свої емоції вербально;
Високий ступінь тривожності, збудливості, виснаження;
Викривлене уявлення щодо себе;
Залежність від думки навколишніх.

Чинники виникнення БА [1] :
Визнаючи наявність емоційнихфакторів, що впливають на формування астми, не варто забувати про давно встановлений і не менш значимий вплив алергічних чинників. Останні особливо помітні при сезонних нападах астми, що виникають одночасно з появою пилку, до якого чутливий хворий. Якщо ж хворий чутливий до шерсті, пуху тощо, напади можуть траплятися несподівано, при наявності відповідного специфічного алергену. У таких випадках десенсибілізація часто виявляється ефективною.
Центральною проблемою тут є взаємодія між двома типами етіологічних чинників, емоційним та алергічним.
Особливо важливо відзначити, що напад може бути викликаний лише одним з цих факторів, але найчастіше поєднуються обидва чинники. Залишається відкритим питання про те, чи є алергічні та емоційні чинники незалежними один від одного за своїм походженням. За деякими ознаками алергічна схильність і емоційна чутливість у відношенні до конфліктної ситуації взаємодіють один з одним якимось невідомим чином. Іншими словами, не виключено, що чутливість до емоційної травми і до алергенів часто поєднується в одній людині та є проявом одного і того ж основного конституційного фактора.

Науковець Ф. Александер писав: «Однією з найстійкіших помилок в цій області є віра, що, якщо була встановлена емоційна етіологія, то соматична медична робота стає необов’язковою, і пацієнта можна направляти до психолога/психіатра. Ця помилка є зворотною стороною колишнього помилкового уявлення, що, якщо у пацієнта є соматична проблема, то його випадок належить до сфери діяльності лікаря. Прогрес в сучасній медицині полягає, зокрема, в кооперації фахівців-психіатрів і не психіатрів як в діагностиці, так і в терапії» [1].

Отже, в даний час недостатньо даних, щоб розцінювати бронхіальну астму як первинне психосоматичне захворювання, однак супутня психічна дисфункція асоціюється з важким і нестабільним перебігом бронхіальної астми, зниженням якості життя й неефективністю лікування. Варто зазначити, що саме оцінка психічного статусу і вчасне застосування корекційних заходів, паралельно з соматичним лікуванням сприятиме підвищенню ефективності лікування астми загалом.

Література

1. Александер Ф.  Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение.  Москва, 2002. 352 с.
2. Волошко Н.І. Психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів у хворих на артеріальну гіпертензію : монографія. Київ, 2009. 198 с.
3. Кулаков С.А. Основы психосоматики. Санкт-Петербург, 2003. 288
4. Малкина-Пых И. Астма. Освободиться и забыть. Навсегда.
   URL:  https://www.litmir.me/br/?b=202092&p=1 (дата звернення: 10.12.2020).