Інформує практичний психолог Центру – Анастасія Куріцина
Розвиток «Я-концепції» має значний вплив на формування особистості підлітка. Становлення «Я-концепції» в підлітковому віці пов’язане з аналізом нових знань про себе і про свої особливості й складанням інтегрального, цілісного уявлення про себе, яке бере участь в саморегуляції поведінки особистості підлітка, стимулює активність і бажання самовираження. Бурхливий фізичний розвиток, зростання можливостей інтелекту та уяви, розвиток довільності та самосвідомості є передумовами формування особистісної рефлексії. Актуальною проблемою для підлітка є проблема: який «Я». На підлітковому етапі психологічного розвитку людини відбувається дві найважливіші події: відкриття та оформлення власного «Я» і первинне формування системи відносин до світу. У цьому віковому періоді рефлексія виступає важливим механізмом, завдяки якому підліток може осмислити, аналізувати й пізнати самого себе, механізмом співвідношення себе з іншими людьми.
Врахування феномену рефлексії як фундаментальної якості свідомості, дозволить в педагогічній психології підійти по-новому до розв’язання проблем, розробки ефективних психолого-педагогічних механізмів спрямованих на вдосконалення особистості.
Мета статті полягає в теоретичному аналізі психологічних умов формування структури «Я-концепції» підлітків через рефлексію як психолого-педагогічний механізм розвитку особистості.
Тепер не втрачають своєї актуальності наукові дослідження «Я-концепції» особистості. Поняття «Я-концепція» з’явилося порівняно нещодавно, можливо, саме тому ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі немає єдиного його трактування. Своїм теоретичним і прикладним розвитком це поняття зобов’язане працям таких вчених, як: Е. Еріксона, К. Роджерса, А. Маслоу, Р. Бернса, В. В. Століна, П. Г. Ананьєва, Д. А. Леонтьєва, І. С. Кона, А. А. Реана. Найближче за змістом до поняття «Я-концепція» знаходиться самосвідомість. Але насправді поняття «Я-концепція» менш нейтральне, воно доповнене оцінним аспектом самосвідомості. За своїм змістом «Я-концепція» ширше поняття «самосвідомість», через те, що «Я-концепція» містить в собі елементи, важкодоступні або зовсім не доступні для свідомості.
З «Я-концепція» пов’язані змістовно самостійні категорії самооцінки і самоактуалізації [2].
Виявлено два види «Я-концепції» — «реальна» і «ідеальна», до приватних видів «Я-концепції» відноситься, наприклад, професійна «Я-концепція». Поняття «реальної» «Я-концепції» відповідає уявленню «який я є», а «ідеальної» — «яким би я хотів бути». У більшості випадків «реальна» і «ідеальна» «Я-концепція» будуть відрізнятися, що може призвести як до негативних наслідків, так і до позитивних. З одного боку — неузгодженість реального та ідеального може стати внутрішньоособистісним конфліктом, з іншого боку, це ж неузгодженість буде джерелом самовдосконалення особистості й самоустановок на розвиток [7].
Процес особистісного розвитку Л. С. Виготський розглядав як процес побудови складних психологічних систем — процес синтезу вищих психічних функцій людини, опосередкований сукупністю всіх зовнішніх і внутрішніх умов, названої їм соціальною ситуацією розвитку [6].
Згідно А. Н. Леонтьєву [3], одним з найважливіших агентів цього синтезу виступає рефлексія як здатність людини усвідомлювати і переосмислювати своє життя для забезпечення адекватної поведінки та ефективної діяльності [8].
Як пише О. С. Ноженкіна, рефлексія є фундаментальною здатністю людини до самоаналізу, до осмислення і переосмислення своїх предметно-соціальних відносин з навколишнім світом. Вона є компонентом розвиненого інтелекту людини, пронизує людську діяльність у всьому різноманітті її форм і видів [5].
Завдяки рефлексії людина здатна вийти за межі певної ситуації, отримує можливість узагальнення власного досвіду, досвіду інших людей. У людини виникає внутрішній світ, який стає полем його експериментів і аналізу [9].
Рефлексія є механізм, який надає зв’язність і осмисленість людського життя, забезпечує мобілізацію особистісних і інтелектуальних ресурсів у важких ситуаціях. Вона сприяє виникненню дієво-перетворюючого стану особистості до своєї поведінки. Наявність рефлексії створює особливу рефлексивно-інноваційне середовище, яка сприяє поширенню культури рефлексивного мислення в усі форми діяльності [6].
Результатом рефлексії як процесу, що розгортається на рівні особистості людини, є зміна тих чи інших сторін особистості і її самосвідомості, динаміка установок, намірів, переконань, особистісних смислів тощо [4].
Е. Шпрангер і А. Буземан, які експериментально вивчали рефлексію підлітків в першій половині XX ст. Виділяли її як одне з новоутворень підлітка. У культурно-історичної концепції Л. С. Виготського рефлексія і засноване на ній самосвідомість — основний момент розвитку особистості [6].
На думку Л. І. Божович, самосвідомість підлітка виходить на новий рівень розвитку, з’являється потреба пізнати самого себе (досліджувати як свої психічні процеси, так і свої особистісні особливості) і можливість для цього, розвивається прагнення до самоствердження, самовиховання [1].
На першій стадії підліткового віку, в 10 — 11 років, підлітки усвідомлюють і рефлексують в основному окремі вчинки. На другій стадії, в 12 — 13 років, вони аналізують свій характер і відносини з людьми, в першу чергу, з однолітками. На третій стадії, в 14 — 15 років, істотно зростає, іноді виходячи на перший план, критичність підлітків щодо себе [6].
Сучасні підходи до вивчення специфіки підліткового віку також підтверджують, що рефлексія є одним з психологічних новоутворень даного етапу розвитку. При цьому розвиток рефлексії у підлітка не обмежується тільки внутрішніми змінами самої особистості, але у зв’язку з переродженням самосвідомості підлітка стає можливим і глибоке і широке розуміння інших людей.
Таким чином в ході теоретичного аналізу ми виявили, що рефлексія це засіб до критичного самоаналізу, що збагачує «Я-концепцію» підлітка. Спостерігаючи себе в різних ситуаціях підліток краще усвідомлює свої сильні і слабкі сторони, індивідуальні особливості своєї особистості. Придбаний в рефлексії досвід самопізнання збагачує і розширює уявлення підлітка про самого себе. Не менш важливий вплив рефлексивної здатності на поведінкову складову «Я-концепції». Рефлексія виступає у своїй соціальній функції, коли її предметом є інша людина і його дії. Найважливішою функцією рефлексії є — забезпечення усвідомленого ставлення суб’єкта до здійснюваної діяльності що підвищує її продуктивність і якість.
Психолого-педагогічні особливості рефлексивних механізмів, що містять в собі можливості інтроспекції, саморегуляції, самоконтролю, самопізнання, самовиховання тощо, дозволять здійснювати регуляцію особистісних процесів підлітка в процесі навчання. Рефлексія може бути використана в спеціально організованому педагогічному процесі, як психологічний механізм виявлення і формування елементів Я-концепції в напрямку побудови конструктивних особистісних стратегій та збереження психологічного здоров’я.
Література
1. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. СПб., 2008. 400 с.
2. Бордовская, Н. В. Психология и педагогика. СПб., 2011. 620 с.
3. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., 2005. 352 с.
4. Ноженкина О. С. Роль рефлексии в преодолении профессиональной деформации личности педагога. Смоленск, 2012. 222 с.
5. Рапацкий Б. И. Рефлексия как один из механизмов развития личности подростка. Humanities vektor. 2014. №1. С. 149–151.
6. Реан, А.А. Психология личности. СПб., 2013. 288 с.
7. Семёнов И. Н. Взаимодействие отечественной и зарубежной психологии рефлексии: история и современность. Психология. Жур. Высш. шк. психологии. 2008. № 1. С. 64-75.
8. Шаров А. С. Онтология рефлексии: природа, функции и механизмы. Рефлексивный подход: от методологии к практике. М., 2009. 448 с.