Інформує практичний психолог Центру – Анастасія Куріцина

Практично у всіх сферах життя у більшості людей зміцнилося уявлення про себе, як про господарів планети. Поведінка більшості людей щодо навколишнього середовища заснована на парадигмі «людської винятковості», і це одна з головних причин екологічної кризи на планеті.

Антропоцентричний тип свідомості заснований на уявленнях «людської винятковості».

Особливості антропоцентризму

людина — найвища цінність, а природа їй підпорядкована й існує заради її інтересів;

ієрархічна картина світу — на вершині піраміди стоїть конкретна людина, трохи нижче — речі, створені людиною, а ще нижче — об’єкти природи;

сенс й мета взаємодії з природою — отримання вигоди, користування її ресурсами;

етичні погляди поширюються тільки на світ людей;

розвиток природи — процес, підлеглий розвитку людини.

Формування даного світогляду стало актуальним в епоху зростання промисловості, у людей поступово виникало бажання володіння природою, господарювання над нею.

Існують й інші уявлення, за якими людина вважається невіддільна від природи. Проміжним етапом між антропоцентризмом та екоцентризму можна вважати біоцентризм. В його основі — рівність всіх живих істот, визнання духовності природи.

Поступовий розвиток свідомості дійшов до екоцентризму — розгляду природи як самостійної цінності. Її охорона здійснюється не заради людини, а заради самої природи. Сюди входить також розуміння необхідності коеволюції людини й біосфери.

Особливості екоцентризму:

гармонійний розвиток людини та природи — найвища цінність. Людина — частина природи, так само, як і інші живі істоти;

відмова від ієрархічної картини світу;

при взаємодії з природою задовольняються потреби людини й всієї природної спільноти;

взаємодія людини й природи правильно тільки тоді, коли не порушується екологічна рівновага що вже існує;

етичні погляди поширюються і на взаємодії між людьми й на взаємодії з природою;

розвиток природи та людини проходить в гармонії, коеволюції.

На жаль не всі люди прагнуть до розвитку екологічної свідомості та залишаються на ступені антропоцентризму. Все ж таки у них домінує споживацьке ставлення до природи.

Однак необхідно враховувати, що зневага та споживче ставлення до природи уже призводить до негативних наслідків (катаклізми). Тому в наш час не можна жити без екологічної грамотності, адже саме від цього залежить майбутнє планети Земля.

Для того щоб бути екологічно грамотним необхідно займатись екологічним вихованням. Розвинене з дитинства екологічне мислення допоможе у розв’язанні екологічних проблем, зробить планету чистіше, просуне розвиток альтернативних джерел енергії, а як наслідок — допоможе зупинити глобальну зміну клімату вийшовши за рамки антропогенного впливу на природу.

Екологічне виховання — це вплив на почуття людей, їх погляди, з метою підвищення свідомості, прищеплення дбайливого ставлення до природи, інтересу і заклопотаності екологічним станом і розвитку усвідомленого і моральної поведінки в природному середовищі.

Мета екологічного виховання — формування поглядів і способу життя знаходиться в гармонії з природою і поступовий вихід із ситуації екологічної кризи. При цьому навчання має фіксувати досягнутий рівень і мати пошуковий характер.

Основні поняття екологічного виховання:

життя кожної живої істоти цінне й унікальне;

основа відносин з природою — взаєморозуміння й допомога, а не її підпорядкування та знищення;

усвідомлення вже неприпустимого антропогенного впливу на природу;

усвідомлення необхідності змін в споживчому укладі життя людини;

готовність до зміни системи цінностей і поведінки що існує.

Отже, екологічне мислення сприяє особистісному розвитку, суб’єктивному відчуттю стійкості світобудови та гармонії природи, допомагає подолати самотність й відчуження від світу. Екологічне мислення сприяє підтримці екологічного балансу, збереженню природних багатств й збереженню природи Землі як цілісної екосистеми на тимчасову перспективу, що перетворюється у вічність.