У 1970 році американський архітектор Майкл Біднер висунув ідею, що функціональний потенціал кожної людини посилюється, коли знімаються довколишні бар’єри – фізичні та ментальні. Американський архітектор Рон Мейс почав використовувати термін «універсальний дизайн» з 1997 року.

Універсальний дизайн – це стратегія, спрямована на те, щоб проектування і компоненти будь-якого середовища, виробів, комунікацій, інформаційних технологій чи послуг були однаково доступні чи зрозумілі всім та відповідали вимогам спільного користування.

Універсальний дизайн є економічно ефективним підходом, бо задовольняє потреби всіх користувачів уже на початковому етапі розроблення та проектування, таким чином уникаючи майбутні нераціональні витрати.

Принципи універсального дизайну:

• принцип рівності та доступності середовища для кожного
• гнучкість у використанні середовища
• простота та інтуїтивність використання незалежно від досвіду, рівня освіти користувачів, мовленнєвого рівня та віку
• сприйняття інформації, незважаючи на сенсорні можливості користувачів
• терпимість до помилок користувачів – дизайн зменшує можливі наслідки несподіваних і ненавмисних дій
• не призводить до втоми – дизайн розраховано на незначні фізичні ресурси користувачів.
• наявність необхідного простору при різних підходах до навчання, незважаючи на фізичні особливості  та мобільність користувача.

Стратегії універсального дизайну

• Розширення можливостей навчання з використанням тематичних досліджень, музики, рольових ігор,спільного навчання, практичних занять, екскурсій, запрошених доповідачів, веб-комунікацій та ін.
• Вибір форм навчання, надаючи можливості для індивідуальної, парної і групової роботи, а також дистанційного. Використання різних матеріалів щоб уявити, проілюструвати і закріпити новий навчальний зміст – онлайн ресурси, відео підказки, PowerPoint презентації, електронні книги.
• Організаційні підказки, довідкова інформація для вивчення нових концепцій з використанням картин, артефактів, відеороликів та інших матеріалів.
• Надання тимчасової підтримки для зменшення складності завдання.
• Надання навчального плану, начерків, резюме, навчальних посібників і копій слайдів PowerPoint.
• Різні інструкції – усно, у письмовій формі, щоб залучати учнів візуально.
• Використання слайдів, графіків і діаграм.
• Використання гнучких методів для оцінки, різні способи демонстрації знань учнями – візуальні, усні, письмове подання.

2 травня ці важливі питання були представлені під час навчально-практичного семінару для фахівців Інклюзивних ресурсних центрів Вінницької області, яких проходив на базі КВНЗ «Вінницька академія неперервної освіти». Для педагогів важливо знати не стільки діагноз дитини, скільки розуміти, які зміни потрібно внести у методи та стратегії навчання, формування інклюзивного простору для того, щоб забезпечити максимально активну та значущу участь усіх дітей у житті колективу та закладу освіти.