Матеріал підготовлено до Дня Українського козацтва

Інформує практичний психолог Центру, Анастасія Куріцина

Важко переоцінити роль козацтва в історії українського народу. Самі козаки є втіленням найкращих людських якостей та зразком для майбутніх поколінь.
Козацька освіта базувалася на засадах гуманізму, демократії, націоналізму та ідеї української етнопедагогіки.
Система освіти козаків була різноманітною, оскільки враховувала психофізіологічні, моральні, релігійні та естетичні аспекти, що сприяли повноцінному, гармонійному розвитку особистості.

У народній освіті головною вимогою до виховання була повага до дитини, що, звичайно, надалі впливає на моральний розвиток юнаків та дівчат. Адже почуття власної гідності формується шляхом ставлення по відношенні до дитини дорогих для неї людей.

Українська етнопедагогіка вважає, що одним із основних факторів, що впливає на особистість, є середовище — сімейні стосунки, побут, побут, звичаї, традиції, умови життя тощо. Про позитивну роль сім’ї можна говорити, коли вона має здоровий дух єдності між усіма її членами, незалежно від їх віку та життєвого досвіду. Діти відчувають підтримку та турботу дорослих і несвідомо спрямовують свої дії та вчинки, щоб виправдати довіру та очікування батьків та дорослих.

Мудра народна освіта знала багато секретів впливу на людину, щоб уникнути обмежень її свободи, і часто діяла так, що дитина навіть не підозрювала, що її виховують. Молода душа не чинила опору такому вихованню, бо все робилося з урахуванням бажань, інтересів, прагнень, надій та мрій дітей.

Особливість козацької освіти базується на національній педагогічній віковій періодизації виховання та освіти, яка складена з урахуванням емпіричних знань. З традиціями, освітній зміст кожної вікової групи мав певну відмінність, яка накопичувалась у системі потреб. Перехід від одного обов’язку до іншого повинен здійснюватися не лише після досягнення певного віку.

Серед різноманітних популярних освітніх методів виховання велике значення мали профілактичні заходи. У вихованні важливим був режим, чергування праці та відпочинку, які були передбачені для посилення організованості дітей та сприяли всебічному розвитку фізичних та психічних властивостей. Відпочинок спрямовував дітей на поповнення їхнього життєвого досвіду, стимулював позитивні й корисні звички й водночас служив «розрядкою» для фізичного та емоційного стану.

Важливими для козаків були й гармонійні стосунки між природою та людиною, які лягли в основу існування українців та вплинули на освітній процес. Життєвий шлях українців був розроблений таким чином, щоб дитина опинилася в центрі природи. Робочі навички, естетичний смак, моральні чесноти формувалися в самому серці природи та за допомогою природи.

Сьогодні, зокрема, національні козацькі традиції та звичаї є важливим засобом виховання сучасної молоді. Але ніщо не повертається в цілком традиційних формах. Не все відповідає сучасності в козацькій педагогіці: зараз інший вид робочих відносин, життя, потреб та обізнаності. Але розум не втрачає сили, енергії та рішучості до мети. Тому такі принципи козацької педагогіки, як любов до сім’ї, роду й нації; до рідної природи, оселі, землі; дух лицарства; дух особової, соціальної й національної самосвідомості, гідності та честі повинні бути незмінно присутні у вихованні майбутніх поколінь.