Матеріал підготовлено до Міжнародного дня людей що заїкаються

Інформує практичний психолог Центру, Анастасія Куріцина

Логоневроз відносять до невротичної форми заїкання, проте деякі автори використовують його як синонім до слова «заїкання. Розглянемо поняття «заїкання».

Заїкання — це захворювання, як правило, з хронічним перебігом, що проявляється у фізичних та психічних відхиленнях, які призводять до певного дискомфорту, соціальної дезадаптації особистості, в деяких випадках і до втрати працездатності.

До теперішнього часу немає єдиного погляду на етіологію заїкання. 

Виділяють наступні фактори виникнення заїкання:
1) вікові;
2) неврологічні;
3) індивідуальні особливості мовного онтогенезу;
4) особливості профілю функціональних асиметрій;
5) наявність психічної травматизації;
6) генетичні;
7) статевий диморфізм.

Виділяють дві основні форми заїкання — неврозоподібну та невротичну.

Неврозоподібна форма заїкання передбачає виражений неврологічний дефект, зокрема, порушення моторики в цілому й артикуляції зокрема. Діти, які страждають неврозоподібним заїканням, зазвичай пізно починають говорити, взагалі розвиваються трохи повільніше однолітків.

При невротичній формі заїкання типово нормальне або ранній мовленнєвий і моторний розвиток, як правило проявляється у віці двох — шести років і його виникнення передують або сильний переляк, або тривала травматизація дитини. Ранній психофізичний розвиток таких дітей не має відхилень від норми. Однак, в мовному онтогенезі у них простежуються певні особливості. Нерідко спостерігається ранній розвиток мовлення. Також темп мови часто прискорений. З цього випливає, що артикуляторні механізми усного мовлення залишаються у них функціонально незрілими на більш тривалий термін, ніж в нормі, в той час, як лексико-граматична сторона суттєво випереджає норму.

Характерологічними особливостями таких дітей є підвищена вразливість, тривожність, уразливість, коливання настрою, дратівливість, плаксивість, нетерплячість.

Причини виникнення заїкання можна умовно розділити на дві групи: неврологічні (тобто порушення нервової системи) і психологічні (тобто патогенний вплив соціуму).

Психологічні причини формування заїкання.
Психологічне порушення з переважним ураженням мови називається логоневроз.
Логоневроз відповідає трьом критеріям психогенних розладів:
1) він провокується психічною травмою;
2) зміст психічної травми відбивається в картині захворювання;
3) у міру того як протікає період після психічної травми, психогенний розлад може поступово ліквідуватися (час лікує).

Основний психологічний механізм формування заїкання — це виникнення логофобії (нав’язливий страх мови) після психотравмуючої ситуації, тобто виникає напружене очікування неможливості вимовити звук, слово, фразу. Таке очікування призводить до виникнення страху мови, при якому відбувається паралізація механізму звуковимову.

Автори зазначають, що розвиток заїкання негативно впливає на розвиток психічних процесів у дитини; особливо на такі вищі психічні функції, які мають тісний зв’язок з соціальними комунікативними навичками: мова, мислення, вищі рівні пізнавальної діяльності. Також зазначають наявність порушень уваги, пам’яті, мислення, поведінки, емоційно-вольової та рухової сфер.
Відповідно ступінь впливу заїкання на життя дитини збільшується в міру його дорослішання.

Таким чином, заїкання — це багатогранне захворювання, яке потребує якого мого раннього втручання зі сторони батьків та залучення ними різних спеціалістів, задля компетентного виявлення причин виникнення заїкання та відповідно знаходження комплексу методів ефективної боротьби з ним.