Інформує практичний психолог Центру – Анастасія Куріцина

Буває так, що ми відкладаємо виконання певних завдань на потім, замінюючи їх менш важливими або незначними справами. Даний патерн поведінки спостерігається як у дорослих, так і у дітей, а той кому характерна така модель поведінки почесно отримує звання «прокрастинатор».

Отже, розглянемо термін «прокрастинація».  

Прокрастинація (з англ. procrastination «відкладати»)– свідоме відкладання справ, що призводить до негативних наслідків й супроводжується суб’єктивним відчуттям внутрішнього дискомфорту та негативними емоційними переживаннями.

Характерні риси даного феномену:
1) усвідомленість – особистість навмисне переносить виконання задуманого на більш пізній термін;
2) ірраціональність – подібне відкладання призводить до негативних наслідків і людина заздалегідь це може передбачити;
3) суб’єктивне відчуття внутрішнього дискомфорту і негативні емоційні переживання, пов’язані з ситуацією (це ще і є основним критерієм відмінності між власне прокрастинацією і лінню).

Прокрастинація може проявлятись й в освітньому просторі.

Академічна прокрастинація – відкладання виконання навчальних завдань і проєктів,  складнощі при дотриманні встановлених термінів. Академічна прокрастинація, це небажане утворення що  призводить до негативних наслідків, таких як: зниження рівня якості  успішності, підвищення рівня тривожності.

На цей час не існує універсального пояснення виникнення феномену прокрастинації.

Формуванню прокрастинації сприяє когнітивний, поведінковий та емоційний компоненти, також її виникнення пов’язують з проблемами в мотиваційній сфері особистості.

Більшість психологів детермінантами прокрастинації зазначають: страх невдачі та  страх успіху, імпульсивність, тривожність, перфекціонізмом. 

Варто зазначити зовнішні чинники, що сприяють розвитку прокрастинації.
Серед заходів, що можуть допомогти знизити рівень академічної  прокрастинації, можна зазначити: уважніше ставлення викладачів до дітей  урахування їхніх індивідуальних особливостей у процесі навчання, ведення  системи заохочень, сприяння розвитку академічних зв’язків і взаємодопомоги  між учнями, упровадження різноманітних методів і технологій навчання.

При формуванні корекційних програм спрямованих на роботу з прокрастинацією необхідно враховувати наступні блоки:
1) інформаційний; 2) рефлексивний; 3) корекційний.

Зниженню прокрастинації сприяють:
1. Поведінкові техніки:
а) підвищення автоматичності діяльності;
б) створення  сприятливих умов діяльності;
в) зменшення кількості рішень;
г) контроль кількості подразників, та їх правильне застосування;
д)використання розпорядку дня; 
є) постановка конкретних цілей та їх поділ.

При корекції прокрастинації також  активно використовується організація добового ритму і попередження  психічної перевтоми.

2.Когнітивні техніки:
а) когнітивне  реструктурування ірраціональних переконань, пов’язаних з низькою  самооцінкою, поведінкою уникнення, неефективним керування часом і  труднощами з самоконтролем;
б) техніки когнітивної репетиції;
в) формування  нового функціонального стану, в основі якої лежить ідея біологічного  зворотного зв’язку.

Як зазначають науковці при боротьбі з прокрастинацією  варто також звернути увагу на аспекти емоційного інтелекту та спрямованість  підвищення емоційної компетентності.

Таким чином, у боротьбі з прокрастинацією необхідно застосовувати корекційні заходи, що сприятимуть зростанню успішності особистості, зменшенню перешкод при її  особистісному розвитку та навчальній діяльності, зменшить  рівень емоційних переживань власного неуспіху і незадоволення результатами власної діяльності.