Біла Ірина Миколаївна, доктор психологічних наук, доцент, старший науковий співробітник лабораторії психології творчості Інституту психології НАПН України
З перших днів життя на дитину безперервно обрушуються потоки інформації, в першу чергу відомості, знання, які дорослі доносять як обов’язкові для засвоєння з метою вироблення соціальних навичок та умінь. Крім корисної і потрібної інформації, рецензованої дорослими, незміцнілу психіку оточує безліч інформаційних конструктів, які вона сприймає мимоволі. Ці структури складаються з безлічі образів дійсності як об’єктивних, позитивних, так і деструктивних. Дитина, не володіючи базисом еталонної інформації, з якою можна співвіднести отриману, сприймає речі не у їх внутрішніх відносинах, а тільки в безпосередньому контакті з ними. Слабка дитяча психіка, що не володіє навичками довільного аналізу та відбору образів, не може протистояти натиску інформації, не вміє знайти серед неї об’єктивну, потрібну для себе. Опинившись наодинці з «бурхливим морем» різноманітної, не завжди корисної інформації, яка не розрахована на її потенційні можливості, психіка дитини часто піддається ризику перевантаження, збочення або розкладання.
Якість і кількість інформації може сприяти як адаптації, процесу становлення особистості дитини, так і її деградації.
«Цілюща волога» корисної інформації або ж «кислотні дощі» шкідливого в дитинстві пізнання визначають майбутній світогляд, перспективу розвитку задатків і здібностей.
Аналізуючи свої індивідуальні переваги та фобії в зрілому віці, ми знаходимо їх витоки в дитинстві, в тих інформативних блоках нашої свідомості, з яких побудовані образи дійсності, стійкі конструкції особистісних патернів бачення, сприймання світу. За великим рахунком у когось цей світ складається з негативних образів, у когось із барвистих, позитивних конструкцій. Хтось любить дивитися футбол і всі його інтереси зосереджені навколо телевізора, а хтось захоплений класичною музикою і не пропускає жодного концерту у філармонії.
Інформаційне середовище, в якій зростає дитина, виступає то пізнавальним полем чудес з цілющими джерелами, то мертвою пустелею інформаційної ізоляції. Важливо проаналізувати всі пізнавальні джерела, які живлять психіку дошкільника, визначити їх розумовий, етичний, естетичний потенціал і розвиваючі можливості.
Результати наших досліджень свідчать, що найбільш поширеними
джерелами пізнання в дошкільному віці є: бесіди з близькими дорослими, спостереження за навколишнім, заняття в дошкільному навчальному закладі, читання художньої літератури, прогулянки в природі, екскурсії на виставки і музеї, розвивальні ігри, телебачення, персональний комп’ютер тощо.
Дорослі об’єктивно оцінюють значення кожного із зазначених джерел, віддаючи перевагу у вихованні дітей бесіді (18%), організації спостережень, прогулянок (16%), читанню літератури (12%), розвивальним заняттям (16%) та негативно оцінюючи значення для розвитку ПК та ТВ.
Вивчаючи роль інформаційного середовища в розвитку світосприймання дитини, ми з’ясовували індивідуальні особливості розвивального простору, в якому росте дитина, діагностували пізнавальні інтереси членів сім’ї (спорт, музика, книги, медицина, художнє мистецтво, природа, подорожі, Біблія тощо). Безпосередньо і опосередковано демонструючи свої інтереси і переваги, дорослі, виховують дітей, виступаючи зразком для наслідування, розвитку пізнавальних інтересів дітей, що є основоположним у формуванні їх світосприймання. Усвідомлюючи важливість спілкування для розвитку дитини, дорослі, з їх слів, присвячують йому від 10 до 34 годин на тиждень.
Найбільш поширеними темами спілкування з дитиною є теми про навколишній світ, соціальні відносини, життя в дитячому саду. Найбільшу частину пізнавальної інформації дитина отримує в грі, серед предметів ігрового світу. У грі формуються знання про предмети, їх властивості, розвиваються соціальні навички взаємодії, психомоторні здібності, вольові, емоційні якості, психічні процеси. Гра, розвиток її компонентів (сюжет, роль, правила, ігрові матеріали) визначають успішність становлення особистості дитини, її світосприйняття. Вміле керівництво дорослого при виборі сюжету, його розвитку, призначення ролі, дотриманні правил, підборі ігрового матеріалу забезпечує успішність пізнавального розвитку дитини. Тобто гра, іграшки в умовах правильного психолого-педагогічного супроводу є потужним джерелом інформації про світ, засобом формування світосприйняття дитини. Вчені дійшли висновку, що вже в грі дитина інтуїтивно вибирає те, що їй близько, чим вона буде займатися у подальшому, в дорослому віці, або ж трапляється навпаки – дорослі нав’язують їй іграшки та ігри, орієнтуючи, програмуючи на вибір заняття надалі. Подібне відбувається і з іншою інформацією, джерелами пізнання (ТВ, ПК, література і т.п).
Серед усіх пізнавальних джерел розвитку дитини художня література займає особливе місце. Художні твори, які читають дітям дорослі є своєрідним декларативним повідомленням, яке супроводжується зображеннями, картинками і авторитетними батьківськими поясненнями, настановами.
Не чекаючи коментарів дорослих з приводу тих чи інших життєвих ситуацій, з книг дитина дізнається, що таке добре, а що таке погано, вчиться слухати і розуміти. Художні твори, їх головні герої стають еталонами соціальних, етичних норм поведінки. Особливо ті, які запали в душу дитини, на яких, в силу тих чи інших обставин, зосередив їхню увагу дорослий. Не випадково навіть у зрілому віці дорослий, називаючи улюблену казку, демонструє особистісні характеристики та переваги, які притаманні героям твору і опосередковано проектуються в його характері. Головні герої, які демонструють дітям соціальні норми поведінки і викликають симпатію ніколи не виходять з моди. Емоційний акцент супроводу, пояснення змісту твору і навіть особистісні симпатії дорослого лягають в основу етичних еталонів, світосприймання дитини. Потужним емоційним стимулом і універсальним засобом розвитку творчого сприймання є природа, природний матеріал. Досконалість, гармонія в природі є першим поштовхом до дитячого натхнення і творчості. Краса природи загострює сприймання, пробуджує мислення дітей, а також є неперевершеним засобом формування екологічної свідомості, естетичного розвитку – унікального процесу виховання творчо активної особистості дитини. Не менш потужним пізнавально-естетичним джерелом інформації є мистецтво. І хоча виставки і музеї з дітьми відвідують лише 3 % опитаних, значення їх для розвитку психіки малюка складно переоцінити. Всі опитані дорослі усвідомлюють шкоду не рецензованого перегляду ТБ і занять дитини на комп’ютері.
Творча уява, жвавість, реалізм сприймання дошкільнят, особливо негативних телегероїв, відіграє негативну роль у формуванні емоційної сфери дітей, їх світосприймання. Тобто негативні образи стають прототипами сприймання об’єктів, започатковують картину світу дитини в майбутньому.
Аналіз змісту мультиплікаційних фільмів фахівцями – психологами допоможе педагогам і батькам критично підходити до їх відбору для перегляду дітьми.
Загальний аналіз інформаційних джерел пізнання в дитинстві є запорукою формування, становлення об’єктивних знань та позитивних ціннісних уявлень дитини про навколишній світ, розвитку її світогляду.